Святитель Димитрій ( Туптало), митрополит Ростовський, народився в грудні 1651 року в містечку Макарові, на Київщині. Батьками його були - сотник Сава Туптало(+1705) – та його дружина Марія ( +1695). Обоє були побожними людьми і в такому ж дусі виховували своїх дітей, з яких, окрім Даниїла (ім’я святителя при хрещенні), троє доньок стали черницями. У 1660 році родина переїхала до Києва. Де через два роки віддали Даниїла до Києва – Могилянської колегії. 1668 року він прийняв чернецтво з ім’ям Димитрій у Кирилівському монастирі з рук свого улюбленого вчителя ігумена Мелетія (Дзика). 1669 року митрополит Нелюбович – Тукальський, висвятив ченця Димитрія в ієродиякони. Прийнявши чернецтво і ставши духовною особою, Димитрій продовжив навчання, перерване в 1665 – 1669 роках. Тоді ж розпочинається письменницька діяльність святителя Димитрія.
23 травня 1675 року в Густинському монастирі місцеблюститель Лазар Баранович, архієпископ Чернігівський висвятив ієродиякона Димитрія на ієромонаха і запросив його на посаду проповідника до Чернігова. В цей же час написав перший твір – про чудеса, що діялися від чудотворного образу Божої Матері в Іллінському монастирі Чернігові.
1681 року призначений ігуменом Максаківського монастиря що на Чернігівщині, а наступного року стає настоятелем Миколаївського монастиря. Проте вже в 1685 року зрікся ігуменства, бажаючи присвятити себе чернечим подвигам.
Архімандрит Варлаам запропонував ігуменові Димитрію написати « Житіє святих», на що той радо відгукнувся. Над цією працею святий Димитрій трудився протягом 20 років.
Із червня 1694 року до січня 1697 він був настоятелем Глухівського монастиря, а з січня до червня 1697 року ігуменом Кирилівського монастиря у Києві. У липні того ж року отримав сан архімандрита. У тому ж році архімандрит Димитрій розпочав писати скорочений опис життя святих під назвою «Мартиролог, або мучиникословіє, житія святих, за місяцями і числами зібрані». За двадцять років святому Димитрію довелося бути настоятелем багатьох монастирів в Україні, переїздити з місця на місце.
1701 рік став у житті святителя переломним. За наказом царя Петра І його викликали до Москви, і він назавжди покинув Україну. 25 березня 1705 року його висвячено в Москві на митрополита Тобольського, і всього Сибіру. Ця подія вплинула на і без того слабке здоров’я святителя, який через хворобу не поїхав до Тобольська, а 4 січня 1702 року був призначений на кафедру митрополита Ростовського в Росії.
Через несприятливий клімат Росії здоров`я святителя Димитрія постійно погіршувалося. Він упокоївся в ніч з 27 на 28 жовтня 1709 року під час молитви. Припускають, що його смерть могла прискорити сумна звістка про поразку гетьмана Івана Мазеп, чиї думки і прагнення він підтримував та з яким єднали святителя приязні взаємини. 4 жовтня 1752 року були знайдені мощі святителя Димитрія митрополита Ростовського.
Святитель був людиною великих чеснот, дуже скромним , надзвичайно лагідним, доброзичливим і доступним для всіх.
Причислення митрополита Димитрія до сонму святих відбулося навесні 1757 року.